Притча про таланти

Притча про таланти

Ведучий

Один багатий чоловік вибирався в далеку дорогу. Перед тим як вирушити покликав трьох своїх робітників.

Господар

Їду я далеко. І довго мене не буде. Хочу дати вам усе своє золото щоб ви ним розпоряджалися. Тобі, Якове, даю п’ять мірок золота. А ці два віддаю тобі, Савле. А ось цей останній – тобі, Ароне. Глядіть, щоб по моєму повороті ви віддали мені все ще й з надвишкою.

Яків

Ось маю я золото. Як мені розпорядитись ним? Піду я на базар і за все золото куплю в торговців усього добра: прянощів, шовку, вбрання, накривал і оливи.

Ведучий

Згодом він продав усе і заробив на цьому добре. Він працював важко: купував, що трапилось, продавав. Вкінці при розчисленні він міг наповнити грішми не п’ять, а десять мірок.

Савло

А що ж мені вдіяти з цим добром? Краще я буду позичати гроші на процент. Хто позичить – хай зобов’яжеться віддати борг в означеному часі ще й з малою надлишкою. Це й буде мені заробітком.

Ведучий

І другий робітник, розумно розпорядившись з грошима, хоч і працював важко, позичав гроші кому треба було, зате добився чотирьох мірок золота.

Арон

Мій господар – жорстокий чоловік: пожинає, де не сіяв, і визбирує, де не розсипав. Тому я краще закопаю цей талант в землю, а як він вернеться – то поверну усе.

Ведучий

По повороті з далекої дороги, пан хотів знати як робітники господарили його грішми. Він покликав їх до своєї хати і повелів принести мірки із золотом.   

Яків

Пане, ви дали мені п’ять мірок золота-грошей. Я працював як міг найкраще і тепер приношу вам десять мірок.

Господар

Добре, вірний слуго, ти доказав, що вмієш господарювати моїми грішми, винагороджу тебе за твою важку працю.

Савло

Пане, ви дали мені дві мірки золота. Я також старався мудро поступати. Доказом є чотири мірки золота

Господар                                                                           Ти також працював важко і заслуговуєш на моє довір’я. Я тебе також винагороджу.

Арон

Пане, ось твоє золото, що ти мені дав. Я заховав його безпечно в ямі.

Господар

Я дав тобі гроші вживати, а не закопувати. Чому ж ти не вчинив ними якогось корисного діла?

Арон

Пане, я дуже боявся ризику. Я жахався можливої втрати, коли продаватиму куплені речі. Я тремтів від думки що люди не віддадуть, коли я їм позичу. Ось чому я закопав ваше золото в безпечному місці, а тепер віддаю його таким, як я одержав.

Господар

Ти нерозумний і лінивий слуга. Ти мав нагоду вчинити моїми грішми якесь добро і виявити твої здібності. Але ти все прогавив. Отже, віддай свою мірку золота слузі, що має десять. Він знає своє діло і вміє працювати. А ти йди геть з моєї хати і обійстя!