Формування в учнів
дієздатності у творені добра і вияву милосердя
Рекомендовано для використання на
уроках
основи християнської етики та
позакласних заходах
На уроках християнської етики
важливим є формування в характері дітей бажання творити добро та виявляти
милосердя. Допомогти учням усвідомити, що через виконання добрих вчинків людина
реалізує себе, а її життя набирає правдивого сенсу: жити для того, щоб любити і
служити для інших можна, розкриваючи
зміст притчі “Про доброго самарянина”.
Притча “Про гірчичне зерно” показує яку велику вартість має навіть
найменший добрий вчинок. Як зазначає о. Тарас Барщевський, необхідно усвідомити
“що читання однієї євангельської притчі вимагає щось більше від знання
філології чи техніки екзегези, навіть найбільш витонченої. Щоб зрозуміти
притчу, потрібно врешті якоїсь інтуїції, більш подібної до мистецького
сприйняття, як до наукового доведення.”[1] Тому завдання вчителя допомогти учневі
зрозуміти сенс притчі, знайти свою відповідь, зробити свій вибір, продовжувати
творити. Для більш ефективного вивчення та застосування учнями здобутих знань,
необхідно застосовувати різноманітні методичні прийоми. Деякі з них ми
розглянемо, вивчаючи тему добра і милосердя.
1. Робота зі Святим Письмом
Текст притч бажано читати зі
Святого Письма. Це дає можливість підкреслити винятковість їхнього автора і
подій, які він пережив. “Відірвані від Ісуса притчі стали б зразу свого роду
зображенням загальних правд і нічим більше.”[2] Якщо ми читаємо притчі і не беремо до уваги
хто їх автор, забуваючи про Його життя і
смерть, вони втрачають своє забарвлення. Саме ставлення людини до Святого
Письма дає можливість глибше зрозуміти зміст притчі, переосмислити їх розумом і
серцем, усвідомити всі аспекти та вибрати головне. Читаючи притчі “Про доброго
самарянина” та “Гірчичне зерно” учні повинні зрозуміти, що в них Їсус Христос
говорить про Себе, про нове існування в якому Він перебуває і в якому людина
також покликана жити, показує шляхи, які вона має можливість обирати для свого
життя. В даних притчах Ісус об’являє про Бога і Царство Боже, показує як Бог
ставиться до людини і як людина повинна ставитись до Бога та інших людей.
Для кращого запам’ятовування
біблійної лексики та біблійних подій можна використати такі методи:
1.Утворити слова: з букв, написаних на окремих,невеликого розміру клаптиках паперу, утворити
якнайбільше слів з біблійного тексту.
2. Скласти речення: ключові речення притч розрізати на окремі слова, котрі діти повинні
скласти так, щоб воно мало зміст.
3. Скласти текст: текст зі Святого Письма
написаний на аркуші паперу у формі пазлів. Завдання: діти повинні скласти
обрізки тексту так, щоб він утворив разом з аркушем цілісність (див. додаток
1).
4. Продовжити текст: вчитель зачитує тест притчі і посеред речення
зупиняється, пропонуючи учням його закінчити. Кожний з дітей називає слово,
котре, на його думку, є наступним у даному реченні. Умова: учні повинні бути
ознайомленні з текстом.[3]
2. Бесіда
Бесіда – метод навчання, що
передбачає запитання-відповіді. Розкриваючи зміст понять добра і милосердя, які
відображені в притчах “Про доброго самарянина” та “Про гірчичне зерно” доцільно
використовувати евристичну бесіду (сократівський урок). “Суть її полягає втому,
що педагог уміло сформульованими запитаннями спрямовує учнів на формування
нових понять, правил, висновків, використовуючи набуті знання, спостереження.”[4] Така
бесіда вимагає від вчителя досконалого володіння методикою навчання і виховання
та відповідного рівня мислення учнів. Цей метод цінний у тому разі, якщо
вчитель зуміє залучити всіх учнів класу до активної роботи. Для цього необхідне
знання психологічних особливостей кожного учня. Тоді відповідний добір різних
шляхів запитувально-відповідальної форми навчання та правильно підібрані
запитання дадуть можливість правильного ведення всієї бесіди.
На сократівському уроці видима
активність належить учневі, а вчителю – невидиме керівництво. Перше запитання
повинен поставити учитель. Наприклад: Як
ви розумієте вислів “творити добро”? Який вчинок ми називаємо добрим ? Що таке
милосердя? Після того він відповіді
учнів теж прагне перевести на запитання, тільки більш конкретні. Таким чином
збільшується ділянка запитань, активізується сприйняття і починається пошук
відповідей. Коли запитань та первинних відповідей буде достатньо, вчитель
робить перші узагальнення, виявляючи головну проблему. Потім він починає
відповідати на запитання опираючись на зміст притч. Після образної розповіді
вчителя учні самі стараються знайти зв’язки цієї нової блок-інформації зі
світом. Допомагаючи їм, педагог одночасно висвітлює головне запитання. Потім
разом з дітьми він знову роздрібнює це головне запитання на більш дрібні –
починається пошук відповідей. Знову узагальнення, виділення основної проблеми,
новий блок інформації, пов’язування їх з життям та набутими знаннями, з
початком уроку, з першим запитанням. Учитель
повинен залишити запитання відкритим, залишаючи шлях для живої енергії
пізнання. “Як бути з догматичними питаннями, які потребують тільки одної єдиної
відповіді? Ця відповідь повинна прозвучати, однак – не першою. Спочатку
потрібно окреслити, актуалізувати максимально широке коло запитань, щоби все
наше єство зажадало відповіді, підготувалося до напруженого сприйняття істини.
Тільки тоді зерно догматичної формули впаде на благодатний грунт. У
протилежному випадку, пасивність нашої душі та нашого розуму переможуть слабкий
потяг до правди і, в кращому варіанті, інформація буде сприйнята пам’яттю, що
для християнського виховання явно недостатньо.”[5]
3. Використання морально-етичних творів та релігійної поезії
Для того, щоб поглибити розуміння
учнями що таке добро і милосердя та показати практичність притч “Про доброго
самарянина” та “Про гірчичне зерно”
доцільним є використання морально-етичних творів та релігійної поезії. Це побожні історії, прозові та поетичні
твори, світські оповідки, казки, легенди та ін. Вони допомагають дітям увійти в
тему і співпереживати з описаними героями, а також опановують почуття й уяву
дітей та дозволяють їм зрозуміти, що кожний добрий вчинок має велику вартість.[6]
Морально-етичні твори потрібно не тільки прочитати, але й
обговорити; розкрити їх моральний зміст, показати зв’язок з наукою притч. Так,
наприклад, вивчаючи притчу про “Про доброго Самарянина” можна використати
“Притчу про художника”, розповідь про священнослужителя, оповідання
В.Сухомлинського “Розділена радість”, вірш Н.Воронюк “Хто мій ближній (див.
додаток 2). Такі літературні твори заохочують дитину полюбити моральний вчинок,
збуджують почуття, розширюють думку розкриту в притчі. Притча “У небі”, вірш Л.
Любарської “Чинімо добро”(див. додаток 2) показують вартість добрих справ, тому
їх можна використати, вивчаючи притчу “Про гірчичне зерно”. Учні повинні
усвідомити, що кожна людина має бачити у всіх ближніх їхні потреби і допомагати
їм навіть тоді, коли це викликає насмішки чи зневагу, адже кожен добрий вчинок
має надзвичайну вартість в очах Бога.
4. Практичні методи навчання
Для поглибленого вивчення притч
можна використати інсценізацію. Вона дозволяє відчути безпосередній контакт зі
Святим Письмом, індивідуалізує прийняття і переживання подій, дає можливість
пережити їх через окремих учнів. Діти вживаються в роль, ототожнюють себе з
героями, персонажами, беруть з них приклад. На додатку 3 наведено приклад
інсценізації притчі “Про доброго самарянина”. Така інтерпретація притчі дає
можливість показати життєву позицію її героїв, збудити співчуття до побитого і
симпатію до самарянина, та бажання виконувати настанови Ісуса Христа: “Іди і ти
роби так само” (Лк.10,37).
Практичні методи навчання повинні
враховувати творчість дитини.
Ознайомивши учнів із змістом притч, можна запропонувати учням скласти
власний твір, оповідання, казку, легенду чи поезію про добро і милосердя. Не
бажано, при цьому, подавати свої ідеї. Нехай це будуть думки та герої їхньої
уяви. Так вони зможуть відтворити те, що відчули серцем. Можна,також,
запропонувати учням продовжити оповідання та дати йому назву (див. додаток 4).
Бажано, щоб початок оповідання прочитав учитель або був озвучений через звукозапис. Кожній дитині
потрібно дати можливість прочитати те, що вона написала і обов’язково
похвалити.
Дітям дуже подобається
образотворча діяльність. Тому, вивчаючи тему “Добро і милосердя” учням можна
дати завдання намалювати малюнок, зробити пластичне зображення з паперу, глини
чи тіста, або колаж з природного матеріалу. Під час кожної з форм образотворчої
діяльності діти опиняються ніби в середині сюжету, виражаючи свої почуття.
Більшого натхнення та стимулювання уяви
надасть учням тиха музика. Необхідно також дотримуватись принципів: дати
свободу учням в їх зображувальній діяльності та всіх (без винятку!)
хвалити.
Стимулом пізнання та розвитком
тямущості учнів є робота з кросвордом. Це одна з форм практичної діяльності,
яка дає можливість самовдосконалюватись, збагатити лексичний запас мови, тренує
пам’ять, виховує вміння долати труднощі. В додатку 5 запропоновано кросворд
“Милосердя”.
Щоб урізноманітнити працю,
змінити її клімат і запобігти монотонності у навчанні можна організувати працю
в групах. Для того учнів потрібно поділити на групи із 4-8 осіб. При поділі
звернути увагу, щоб в одній групі не були самі здібні учні, а в іншій –навпаки.
Групам можна задати однакові завдання, або різні. В першому випадку можна
побачити різні відношення до того самого питання, в другому – отримати
різнорідний підсумок. Розкриваючи зміст понять “добро” і “милосердя”, групи
можуть опрацьовувати наступні завдання: до слів,заданих в таблиці, підібрати
слова із “підказки” (див. додаток 6); доповнити вирази за їх початком (див
додаток 7).
5. Дидактичні ігри
“Дидактична гра – це активна навчальна діяльність, яка
втілюється в ігрову і набуває рис спільної дидактичної діяльності. У ній
закладена педагогічна спрямованість.”[7]
Дидактичні ігри в різноманітній формі дозволяють підготувати учнів до вивчення
притч, вернутися до вивченого матеріалу, доповнити і розширити знання школярів.
Гра “Велике коло”
Щоб надихнути учнів до бажання
робити добрі справи можна використати інтерактивну
технологію “Велике коло”. Цінне в ній те, що вона дає
змогу учневі висловити не тільки свою думку, а й почути аргументи партнера по
грі, іноді відмовившись від своєї точки зору або суттєво змінивши її.
Робота проходить у три етапи.
1. Учні сідають на стільцях, які утворюють велике
коло. Учитель формулює проблему.
2. Протягом певного часу кожен учень індивідуально
записує пропозиції для вирішення проблеми.
3. Кожен учень по колу зачитує свої пропозиції, група
мовчки вислуховує (не критикує) і проводить голосування по кожному пункту.
Гра “Мікрофон”
Досвід переконує, що саме колективне обговорення, висловлювання
великої кількості думок значно активізує роботу учнів і дає їм
можливість краще зрозуміти проблему добра і милосердя. З цього випливає
необхідність залучення до обговорення всього класу. Чим більше учнів буде брати
участь у обговоренні, тим краще. Тому буде доцільним використання
інтерактивного методу “мікрофон”. Це різновид загальногрупового обговорення,
який надає можливість кожному сказати про обговорюване питання швидко, по
черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку. В даному випадку
вчитель повинен керуватися такою методикою. Не слід привчати дітей давати
конкретні визначення на поставлене запитання. Бажано, щоб учні висловлювали
власне розуміння того питання, яке обговорюється на уроці. Тому необхідно, щоб у роботі брав
участь весь без винятку клас. Вчитель ставить запитання перед класом: “Як ми
розуміємо поняття “добро і милосердя?”, “Що зобов’язує мене здійснювати добрі
вчинки?”, “Що ти відчуваєш, коли бачиш добрі успіхи ближнього?..” Педагог пропонує класу
ручку або олівець, який буде виконувати роль уявного мікрофона. Учні мають
передавати його, по черзі беручи слово. Слово надають лише тому, хто отримує
уявний мікрофон. На перших етапах навчання вчитель може допускати, для економії
навчального часу, щоб учні, які не хочуть висловлюватись, швидко передавали
мікрофон далі. Для активізації роботи дітей вчитель не коментує і не оцінює
відповідь учня відразу. Тому діти, які на початку не беруть участі у роботі, з
часом, спостерігаючи за роботою однокласників, будуть включатись до
висловлювання власних думок. Вчитель повинен узагальнити відповіді учнів,
вказуючи на ті моменти, які були правильними, не акцентуючи уваги на конкретних
учнях. Варто лише для заохочення підкреслити вдалу відповідь учнів, які
відповідали правильно. Учні, як зазначалося раніше, схильні до відтворювальної
діяльності, тому найважче відповідати першим учням. Наступні за ними учасники
обговорення, як правило, повторюють сказане їхніми товаришами, “прив’язуючись”
до певної ідеї. Аби уникати цього, вчитель теж має брати участь в обговоренні.
Оскільки інтерактивний метод “мікрофон” є одним із
найпростіших то його доцільно використовувати також при підведенні підсумків
уроків. Вчитель пропонує кожному учневі по черзі відповісти на такі запитання:
1. Чи досягнута мета цього уроку?
2. Що нового ви дізналися на уроці?
3. Яким чином отриманні знання можна використати в житті?
Гра “Що добре, а що зле?”
Учням роздаються карточки, на
яких вони записують, що зробили добре, а що зле; і відповідно прикріплюють їх
на “береги добра і зла”. Можна карточки зробити у вигляді цеглин, листочків
дерева чи пелюстків квітки і відповідно прикріплюючи їх до основного формату
побудувати будинки, дерева та квіти, що покажуть картину добрих і поганих
справ. Якщо дати
можливість дітям формувати дерево добра протягом деякогоперіоду (наприклад
тижня), тоді вони зможуть спостерігати як воно розростається. Така гра заохочує
учнів робити добрі справи.
Для кращого засвоєння теми
“Християнське милосердя” можна використовувати ще багато інших методичних
прийомів. Та, на мою думку, найбільш ефективним є безпосередня дія. Адже в
повсякденному житті є багато випадків, коли необхідна підтримка ближнього.
Тому, вважаю, що на усіх уроках християнської етики вчитель повинен непомітно
заохотити дітей до різних видів допомоги ближньому (відвідати хворого
однокласника, допомогти відстаючому учневі, розділити смуток чи радість інших,
брати участь у даванні милостині потребуючому та інше).
Додаток 1
Пазл
Додаток 2
Притча “У небі”[8]
Жив собі один багач. Якось йому
приснилося, що по смерті він потрапив до Неба. Святий Петро проводив його по
вулиці, забудованій прекрасними будинками. Багач побачив надзвичайної краси дім
і запитав, хто в ньому житиме.
-
То небесний дім твого слуги, − відповів святий Петро.
-
Чудово, − усміхаючись сказав багач, − якщо мій слуга має такий дім , то я з
радістю подивився б на дім, котрий буде належати мені.
Незабаром вони потрапили на
вузеньку вуличку. На якій були маленькі і скромні будинки.
-
От, будеш жити в тій хатині, − сказав святий Петро, показуючи на останній
дуже бідний будиночок.
-
Що?! Я маю мешкати в такій халупі?!
-
На жаль, для тебе не маємо нічого кращого, − відповів святий Петро. – Мусиш
зрозуміти, що твій дім збудований з матеріалів, які ти нам прислав із землі.
І тут ми ставимо запитання учням, з чого на їхню думку збудований будинок?
(Добрі діла. Чесноти).
Притча про художника[9]
Жила-була надзвичайної вроди
жінка. Її всім серцем покохав художник. Але жив він так, що в пошуках сюжетів
для своїх картин, бував часто і подовгу
відсутній. Жінка щоразу переживала, і краса її почала в’янути. Вона вже навіть
злякалася, що через це художник розлюбить її.
Та сталося із ним горе: втратив
зір. Він не бачив, як змінилась його кохана і продовжував її любити.
Одного разу роздобула жінка
чудодійний еліксир, який міг повернути художникові зір. Задумалась вона,
завагалась: адже він перестане кохати її – таку постарілу, вже негарну. І все
таки любов і доброта перемогли: жінка дала еліксир художнику, він випив і
прозрів. Жінка не сумнівалась: зараз він усе побачить і піде від неї назавжди.
Та сталося чудо: її доброта і любов змінили і її саму, до неї вернулись і
врода, і молодість. А художник, побачивши свою кохану такою, благоговіючи
опустився перед нею на коліна.
* * *
Біля входу до великого храму
щодня просив милостиню каліка. Священнослужитель, ідучи тими дверима до місця
своєї праці, завжди щось клав в його покриту струпами руку. Та ось одного разу
сталося так, що священик нічого не мав
при собі. Ніяковіючи від того, він просто потис простягнуту руку і сказав:
“Вибач, друже, сьогодні мені тобі нічого дати”. А нещасний чоловік аж прояснів:
“О, мій пане, сьогодні Ви дали мені найбільше!”
Мораль: Нічого не ціниться так дорого і не коштує так дешево, як увага.
В.Сухомлинський
Розділена радість
У Катрусі... сьогодні велика
радість. Понад рік хворів її татко. В лікарні лежав, три операції переніс. Мамі
і Катрусі було тяжко. Не раз, бувало, прокинеться Катруся вночі й чує: мама
тихо плаче.
А сьогодні татко вже на роботі.
Здоровий і бадьорий.
Радісно сяють Катрусині очі.
Прийшовши до школи, зустріла дівчинка в дворі двох своїх однокласників, Петю й
Гришу. Зустріла й поділилася з радістю:
- Наш татко видужав...
Петя й Гриша глянули на Катрусю,
здивовано знизали плечима й, нічого не сказавши, побігли ганяти м’яча.
Катруся підійшла до дівчаток, що
грали в класи.
- Наш татко видужав, - сказала
вона і радість сяяла в її очах.
Одна з дівчаток, Ніна, з подивом
запитала:
- Видужав – ну й що з того?
Катруся відчула як, з грудей до
горла підкотив важкий клубок і дихати стало важко. Вона відійшла до тополі на
кінці шкільного подвір’я і заплакала.
- Чому ти плачеш, Катрусю? –
почула вона тихий, ласкавий голос Кості, мовчазного хлопчика, її однокласника.
Катруся підняла голову й,
схлипуючи, відповіла:
- Наш татко видужав...
- Ой, як же це добре! – зрадів
Костя. – Біля нашої хати в бору вже зацвіли проліски, зайдемо після уроків до
нас, нарвемо пролісків і понесемо твоєму таткові.
Радість засяяла в Катрусиних
очах.
Діти повинні зробити висновок, що розділене горе – це півгоря, а розділена
радість – подвійна радість.
Вивчаючи притчу “Про доброго самарянина”, можна використати вірш Ніни
Воронюк:
Хто мій ближній
А ще було вечірньою порою
Давним-давно – рокам згубився
лік,
Тоді попід скелястою горою
Ішов до Єрихону чоловік
.
Між скелями
розбійники блукали,
Прихожий опинився
серед них.
Його пограбували
і побили,
Й покинули.
Знесилений, він стих.
Вже наближалось тихе надвечір’я,
Вже закружляв у небі ворон-птах,
Лягала тінь скелястого узгір’я,
І їжився німий передсмертний
страх.
Вже згасає іскорка
надії,
І стигне піт
холодний на чолі,
Душа жива, та що
вона тут вдіє?
Як кров струмком
стікає до землі:
Аж ось виходить рабин на дорогу.
Лиш глянув, а спинятися не став,
Бо поспішав на службу в синагогу,
Ішов і молитовник свій листав.
Минає час. Левіт
проходить мимо.
Несе в талмудах
правду для людей.
Знавець законів,
жив непогрішимо.
Вмирає хтось? Та це
ж не іудей...
Темніє. Йде прихожий самарянин,
Його блага годинонька несла:
Нещасному оливи злив на рани
І висадив дбайливо на осла.
Довіз його до
ближнього готелю.
Над ним всю ніч
проклопотався сам,
Ще й заплатив за
постіль і оселю,
Сказавши:
“Повертатимусь, ще дам.”
...Важка для самарянина дорога.
І хоч страждальця зовсім він не
знав,
Та часом оддалік чував про Бога,
І сам не знав, що Бога в серці
мав.
У вірші Лесі Любарської знаходимо відповідь на запитання кому і чому
потрібно робити добро.
Чинімо добро
І мовив Бог з любові до людини:
− Як чиниш ти, так і воздам тобі.
Чиніть добро повсюди і щоднини,
Щоб не згасало серце у журбі.
Він любить нас щомиті і щоднини,
Не спопеляймо душу у гріхах.
І нас до Бога приведе стежина,
Чинім добро − воздасться по
ділах.
Ісуса вчення дороге і нині,
За нього вбитий Богосин воскрес.
Творім добро звірятку і людині.
Через добро − стежина до небес.
Додаток 3
Притча про доброго самарянина
Ведучий:
Хто ближнім є тобі й мені? ―
Про це ти запитаєш.
Та зрозумієш добре сам
Як притчу цю згадаєш.
(На сцену повільно входить
чоловік).
З Єрусалиму в Єрихон
Один чоловік йшов.
Розбійники тут десь взялись:
(Вбігає група
розбійників і приступає до мандрівника).
Ватажок розбійників:
Хто ж це сюди прийшов?
Віддай усе, що там несеш!
Ей, хлопці, усе беріть:
І торбу, й одяг, і взуття,
Нічого не лишіть!
І-розбійник:
Від нас, небого, не втечеш!
Ловіть його, ловіть,
А щоб він більше не втікав ―
Боки йому намніть!
ІІ-розбійник:
Під ребра добре дай йому!
ІІІ-розбійник:
Зламай йому одне!
(Розбійники здирають одяг з
мандрівника, б’ють його).
Ватажок розбійників:
Залиште вже його, йдемо!
Він сам уже помре.
Ведучий:
Залишили побитого,
Забрали все й пішли…
Хто ж це йде в пустині цій?
Чи зможе помогти?
Чи зможе помогти?
(Біля побитого проходить священик. Мимоволі
кидає байдужий погляд на бідолаху, проте йде далі).
Ведучий:
Чого ти проминув його?
Вернись, допоможи!
Священик:
Він не говорить і живий…
Чим можу я допомогти?
Ведучий:
Пішов священик, залишив.
Його ти вже не жди.
Он помічник його іде,
Він зможе помогти.
(До побитого
підходить левіт).
Левіт:
Хто це лежить побитий весь?
Тут смерть його не мине.
Треба втікати з місця цього,
Бо ще й поб’ють й мене!
(Левіт, оглядаючись, хутко
втікає. Входить третій подорожній).
Ведучий:
Он третій подорожній
В пустині цій іде…
Напевне, також тільки гляне
Й із страху утече.
Самарянин:
Ой, Боже Мій, хто ж це тебе,
Нещасного, побив?
І голого, безсилого
В пустині залишив?
Чекай, у мене трохи є
Оливи і вина.
Промию рани я твої
Й посаджу на осла.
Тут недалеко є заїзд,
Туди тебе й везу.
А щоб доглянули тебе ―
Їм щедро заплачу!
Ведучий:
Хто ближнім є нещасному? ―
Ти відповідь знайди.
Послухай те, що вчить Ісус,
Іди і так роби!
Додаток 4
***
Андрійко дуже любив, коли разом збиралася вся його родина. Та найбільше він любив вечори, коли мати засвічувала
свічку, а батько розкривав Святе Письмо і читав про життя Ісуса.
От і сьогодні батько
перехрестився зі словами: “Слава Тобі, Господи, слава Тобі” − і почав читати:
“Один чоловік спускався з Єрусалиму до Єрихону…” Батько читав, а перед
Андрійком вимальовувалась вся картина прочитаного: одинокий подорожуючий, що
йде по пекучій пустині, жорстокі розбійники, які не знати звідки взялися,
побили, пограбували подорожуючого і залишили його нещасного помирати… Добре,
хоч священик іде тією ж дорогою. Але чому він пройшов повз? Чому він не надав
допомогу? Левіт також не допоміг. Невже вони не мають серця? Невже ніхто не
допоможе нещасному і він помре? Ой, який хороший і добрий самарянин! Дивись,
він обробив рани нещасному, завіз його до заїзду, заплатив гроші, щоб його
доглядали. “Іди і ти роби так само” − сказав Ісус.
“От як би я був у тій пустині, то
неодмінно зробив би так, як самарянин. Невже мені треба ходити шукати чи десь
когось не побили, щоб Ісус побачив, що я також милосердний?” − сказав Андрійко.
“Щоб робити добро, не треба ходити шукати побитих, − відповів батько, −
потрібно тільки бути чуйним, адже нашої допомоги потребують не тільки
пограбовані та побиті, а подорожуючого нам Ісус навів для прикладу”.
Наступного дня …
Додаток 5
Кросворд
„МИЛОСЕРДЯ”
1. Святий, який приносить дітям
подаруночки.
2. Той, кому ми допомагаємо.
3. Чеснота.
4. Установлений текст, який
промовляється віруючими до Бога, до святих.
5. Син Божий.
6. “Блаженні чисті ... , бо вони
Бога побачать”
7. Правдива історія, яка закликає
дивитися на запропонований образ не на якусь світлину, але як у дзеркало.
8. „Бог є абсолютне ... ”
9. Те саме, що й «сподівання»,
«уповання».
Відповіді: 1.Миколай. 2.Ближній. 3.Любов. 4.Молитва. 5.Христос.
6.Серце. 7.Притча. 8.Добро. 9.Надія.
Додаток 6
|
Перша група:
|
Друга група:
|
|
Сім діл милосердя щодо тіла людини
|
Сім діл милосердя щодо душі людини
|
|
1. Нагодувати...
|
1. Навернути...
|
|
2. Напоїти...
|
2. Навчити...
|
|
3. Одягнути...
|
3. Дати добру раду...
|
|
4. В дім прийняти...
|
4. Потішити...
|
|
5. Відвідати...
|
5. Зносити терпеливо...
|
|
6. Відвідати...
|
6. Прощати щиро...
|
|
7. Поховати...
|
7. Молитися...
|
|
Підказка:
· недужого
· мертвого
· спраглого
· нагого
· подорожнього
· ув’язненого
· голодного
|
Підказка:
· невіжу
· тому, хто сумнівається
· кривду
· за живих і мертвих
· образу
· грішника
· сумного
|
Додаток 7
Доповнити наступні вирази:
1. Не стримуй добра потребуючому,
коли в силі руки твоєї це ... (вчинити). /Пр. 3. 27/
2. Будьте ж милосердні, як, і Отець
ваш ...
(милосердний). /Лк. 6. 36/
3. Нічого не ціниться так дорого і не коштує так
дешево як ... (увага).
4. Всяке добре дерево приносить
добрі плоди, а ... (погане – й плоди погані).
5. Що бажали б ви, щоб люди вам
чинили, те і ви їм ... (чиніть).
Бібліографія
1.
Барщевський Т. Євангельські притчі: конспект лекцій для слухачів курсів
християнської етики та катехитів. − Л: Львівська богословська академія
катехично-педагогічний інститут, 2002.
2.
Витівський М. Християнське виховання і навчання дітей. Порадник для
батьків, вихователів, вчителів-катехитів. − Трускавець. Катехитична колегія
Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ, 2001.
3.
Добош Г. та ін. Основи християнської етики. Методичні матеріали для 6-го
класу. – Л.: Свічадо, 2006.
4.
Калашник А. Загальні методи вивчення предмета „Християнська етика”.
Навчально-методичний посібник. – Л.:
ЛОІППО – 2003
5.
Калашник А. Педагогічно-методичні підходи та дидактичний матеріал до уроків
християнської етики. Навчально-методичний посібник. – Т.: Астон, 2007.
6.
Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Українське Біблійне Товариство,
1994.
7.
Християнська етика. Методичний посібник І-ХІ клас. − Л.: 1998.
[1] О.Барщевський Т. Євангельські притчі: конспект лекцій для слухачів курсів
християнської етики та катехитів. − Л: Львівська богословська академія
катехично-педагогічний інститут, 2002.
[2] Див. о. Барщевський Т. Євангельські притчі: конспект лекцій для слухачів
курсів християнської етики та катехитів. − Л: Львівська богословська академія
катехично-педагогічний інститут, 2002.
[3] Див. Добош Г. та ін. Основи
християнської етики. Методичні матеріали для 6-го класу. – Л.: Свічадо, 2006.
[4] Пор. о.Витівський М.
Християнське виховання і навчання дітей. Порадник для батьків, вихователів,
вчителів-катехитів. − Трускавець. Катехитична колегія Самбірсько-Дрогобицької
Єпархії УГКЦ, 2001.
[5]Див.о. Витівський М. Християнське виховання і
навчання дітей. Порадник для батьків, вихователів, вчителів-катехитів. − Трускавець.
Катехитична колегія Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ, 2001.
[7] Див. Калашник А. Педагогічно-методичні
підходи та дидактичний матеріал до уроків християнської етики.
Навчально-методичний посібник. – Т.: Астон, 2007.
[8] Див. Калашник А. Загальні методи вивчення предмета
„Християнська етика”. Навчально-методичний посібник. – Л.: ЛОІППО – 2003
[9] Див. Калашник А. Загальні методи вивчення предмета
„Християнська етика”. Навчально-методичний посібник. – Л.: ЛОІППО – 2003
Коментарі
Дописати коментар