Притча про двох синів

Притча про двох синів

(Сцена поділена на дві частини: одна ― це кімната, інша ― сад. В саду стоять батько і мати, а в кімнаті знаходяться двоє синів).

Батько:

Не здужаю я… Це вже старість бере…

І в саду полоть треба, а то пропаде.

Мати:

Чого ж це, старий, зажурився так ти?

Не зробиш це ти, так зроблять сини.

Адже їх ми обох ростили, плекали…

Тепер вже і помочі, слава Богу, діждали!

Батько:

Сини вже великі, правду кажеш це ти.

Піду попрошу їх, щоб допомогли.

(Батьки йдуть до хати).

Батько:

Івасику, синку, ти десь зібравсь йти?

Я хотів попросити мені помогти

Той сад прополоти, бо геть пропадає…

Самому зробити уже сил немає.

І-й син:

Ой радий би, тату, помогти тобі,

Та ти зрозумій: в мене справи свої.

Батько:

Може ти, Михасику, не маєш роботи

І зможеш бур’ян в саду прополоти?

ІІ-й син:

Нема питань, батьку, звичайно піду

І весь виноградник тобі прополю.

(Батько й мати виходять. Другий син бере м’яч і теж збирається йти).

І-й син:

Куди ти зібрався? Куди ідеш ти?

Ти ж пообіцяв батькам помогти.

ІІ-й син:

Так, пообіцяв… Ох і дурний ти.

Сказав, що зроблю, та не сказав коли.

(ІІ-й син сміється, бере свої речі та йде).

І-й син:

Я сказав: «не можу», він кудись побрів…

Батьків шанувати нам Бог заповів.

Тож свої справи мені слід відкласти,

А винограднику не дати пропасти!

(І-й син бере мотику і йде в сад. В саду з’являється батько).

Батько:

Я бачу, синочку, ти нікуди не йшов

І весь виноградник уже прополов.

Хоч не обіцяв ― все зробив один.

Я бачу, мій любий, ти ― СПРАВЖНІЙ СИН!